Последние статьи

Вироби з бісеру

Шрифт:

Бісер був відомий вже здавна. Бісер знали і в стародавньому Єгипті, і в античному світі, і у Візантії. В середні віки виробництво бісеру найбільшого розквіту набуло в Венеції. Але вже наприкінці 17 століття бісер почали виготовляти в різних містах Італії, а також у Франції та Німеччині.

З археологічних розкопок та рукописних джерел відомо, що бісер на русі використовувався для прикрашання одягу аристократії, вищого духовенства, та предметів культу.

Прикраси з бісеру були популярними у багатьох народів Росії: на Поволжі, в Приураллі, Сибіру та на Далекому Сході. Прикраси з бісеру на Україні набули значного поширення в західних областях.
Мистецтво нанизування виробів з бісеру знову відродилося і стало популярним у 60-х роках 20-го століття. Унікальна простота виготовлення прикрас з бісеру, нескладні, вивірені роками, прийоми роботи, виявлення природної краси орнаментів, звучання різних кольорів створюють величезні можливості для широкої творчої діяльності, надають прекрасну можливість досить швидко досягти значних результатів.

Вельми цікавими прикрасами із стеклярусу та бісеру є так звані гердани та силянки, підвіски до годинників, «кісники» та інші доповнення до одягу. Раніше бісер нанизували на основу з льняних воскових ниток або кінського волосіння. Тепер для основи звичайно беруть міцну капронову нитку.

Матеріали та приладдя. Щоб виготовити різноманітні прикраси з бісеру треба мати різноколірний бісер, стеклярус та дрібні намистини, набір тонких голок, нитки, ножиці, віск або стеарин, папір для малювання візерунків, фломастери або акварельні фарби, простий верстат для ткання герданів, який легко виготовити в домашніх умовах.

Нитки потрібні міцні, бажано капронові. Звичайні котушкові нитки навощують воском або стеарином для надання їм гладкості і пружності. Після закінчення роботи нитку закріплюють, пропускаючи її через кілька рядків бісеринок у зворотному напрямі. Кінець нитки обрізають обережно ножицями, а якщо нитка капронова, то його оплавляють у полум’ї сірника і притискають до бісеринки, де він приліплюється.

Ще до початку роботи слід підготувати візерунки, особливо для тканих герданів, продумати їх композицію, підібрати кольори. Дехто з досвідчених майстрів добирає візерунки з пам’яті у процесі роботи. Для перезнімання візерунків або створення нових композицій орнаментів можна використовувати аркушики виставочного філателістичного паперу, на якому чітко викреслено клітинки, як на канві.

Майстри здебільшого користуються двома техніками: ткання та нанизування. Вироби з бісеру завжди мають однаковий узор з обох боків.

Виготовлення прикрас.

Гердан

Гердани здебільшого виробляють на верстаті. Залежно від довжини дошки, на якій снують основу, розрізняють верстати короткі та довгі. Верстати для ткання герданів — це дерев’яна дошка завдовшки 60-120 см, завширшки 10-20 см. Для виготовлення коротких нашийних прикрас достатня довжина верстата 60 см. По краях дошки прибивають два дерев’яних бруски завтовшки до 5 см. На кожному бруску креслять олівцем лінії, по яких у шаховому порядку забивають цвяшки. Віддаль між цвяшками не повинна перевищувати 3 мм.

На кожний цвях правого бруска зав’язують нитку основи, натягують її і зав’язують на відповідний цвях протилежного (лівого) бруска. Ниток основи повинно бути на одну більше, ніж клітинок орнаменту.

Верстат установлюють перед виконавцем на столі з невеликим похилом ліворуч так, щоб було зручно працювати обома руками. Тчуть зверху вниз.

Давайте розглянемо виконання герданів на довгому верстаті. Починають ткати приблизно на відстані 20 см від цвяшків верхнього ряду. До крайньої нитки основи прив’язують нитку завдовжки приблизно 100 см одним вузликом так, щоб кінець її звисав приблизно на 3-4 см. Потім укладають цей кінець уздовж нитки основи і в процесі роботи його «вмонтовують» у ткання. На другий кінець цієї нитки насилюють голку. На голку набирають таку кількість кольорових бісеринок, яка відповідає кількості клітинок орнаменту на рисунку. Голку з набраними на нитку бісеринками вводять під низ основи. Бісеринки протягують з-під низу вказівним пальцем лівої руки поміж нитки основи, витягують нитку до упору, а тоді протискують голку через усі бісеринки поверх основи і знову витягують до упору. Слідкуючи за орнаментом, повторюють ряди до кінця роботи. Довжина виробу становить 72-75 см.

Досягнувши потрібної довжини, знімають нитки основи з цвяшків правого боку верстата. Потім складають гердан навпіл так, щоб кінці виробу рівномірно зійшлися, і зав’язують кінці ниток основи на цвяшках з лівого боку верстата поруч з тими, які вже там були закріплені. Через утворену петлю із складеного гердана протягують шнур, добре його натягують і зав’язують на цвяхи правого боку верстата. Далі продовжують ткати виріб вже на всю ширину основи. Закінчують гердан бахромою з бісеру. На кінці кожної нитки бахроми роблять декілька вузликів, а кінчик, що залишився, підпалюють. Нитка оплавляється і таким чином закріплюється.

На короткому верстаті тчуть короткі нашийні гердани. Техніка ткання така сама, як і на довгих верстатах. Відмінність полягає в тому, що на короткому верстаті починають ткати від низу медальйону. Коли він завершений, ділять нитки основи на дві рівні частини і тчуть кожний бік гердану окремо від медальйону вверх до потрібної довжини. Після чого зрізують нитки біля цвяшків з обох боків верстата. З одного боку медальйон закінчують бахромою з нанизаних бісеринок, а з другого на нитки нанизують по декілька бісеринок, а кінці ниток заплітають у кіску для зав’язок або вшивають у замок.
Щоб виготовити гердани з перетинками із стеклярусу, нитки основи закріплюють на цвяшках з одного боку верстата і на кожну з них набирають однакову кількість бісеринок або стеклярусу на довжину 28-30 см для шести проміжків між медальйонами і на бахрому. Для цього відмірюють лінійкою однакову кількість бісеринок по всій ширині основи. Один відрізок дорівнює приблизно 4-6 см. Потім між цими відрізками нанизаних бісеринок тчуть медальйон.

Щоб зручніше ткати медальйон, через середину гердана, складеного навпіл, протягують шнур і закріплюють його на цвяшках з того боку верстата, з якого зняли перед тим нитки основи.
Виконувати роботи бісером можна й комбінованою технікою, поєднуючи ткання з нанизуванням.

Для цього після того, як медальйон виткано, треба зняти нитки основи з одного боку верстата і продовжити роботу технікою насилювання. Закінчують роботу замком або сплетеним шнурочком з цих самих ниток. Медальйон закінчують бахромою.

Силянки виконують без допомоги верстата, вручну одною або двома голками. При цьому необхідно точно лічити намистини.

Деякі способи виконання прикрас мають свої характерні назви. Так, «у хрестик» — це нанизування густої сітки або ланцюжків з хрестоподібним розташуванням бісеринок. «Мозаїка», або «в шахи» — нанизування бісеринок у шаховому порядку (через одну); цим способом можна виготовити різноманітні ланцюжки, пояси, гаманці тощо. «Силяння» — виготовлення прикрас у вигляді косої сітки — «ромбами» або «решіткою»; цим способом можна виготовити прикраси різної форми, довжини і ширини.

Найпростішими для виготовлення є різноманітні ланцюжки та намиста. Якщо зробити їх з різнобарвних намистинок і об’єднати разом кілька разків, то вийде сучасна, модна прикраса.
«Квіточки» можна виконати кількома способами. Перший з них виконують одною голкою: нанизують на нитку кілька бісеринок одного кольору, а для квітки з шести пелюсток — чотири бісеринки контрастного кольору і одну, припустимо, білого для серединки. Нитку протягують через 1-шу, 2-гу, 3-тю, 4-ту бісеринки, затягують нитку і набирають ще дві бісеринки цього самого кольору, а голку з ниткою протягують крізь 1-шу, білу серединку і 4-ту бісеринки, після чого затягують нитку.

З квіточок можна зробити гарну смужку, якщо чергувати квітки з різних кольорових бісеринок. Для цього набирають на нитку дві бісеринки темного і дві світлого кольорів. Голку з ниткою протягують крізь 1-шу і 2-гу бісеринки, притягують нитку і одержують два ряди з двох намистинок кожний. Потім набирають одну (п’яту) бісеринку для середини квітки і три кольорові бісеринки для пелюсток. Голку з ниткою протягують крізь 3-тю і 2-гу бісеринки, набирають ще три бісеринки (9-, 10- і 11-ту) для пелюсток і пропускають нитку крізь 6-ту бісеринку.

Для другої квітки набирають наступні дві бісеринки (12 і 13-ту) іншого кольору і протягують нитку крізь дві верхні (11 і 6-ту) бісеринки першої квітки та 12-ту, притягуючи нитку.
Повторюючи весь процес спочатку, одержують смужку з разнобарвних квіток.

Ланцюжок з кольорових бісеринок можна виготовити також за допомогою нитки з двома голками. На середину нитки з голками набирають парну кількість бісеринок: 4, 6, 8 і протягують другу голку протилежно першій крізь 1-шу бісеринку ряду. Протягнувши голки в протилежні боки, знову набирають на першу парну кількість бісеринок, а на другу — непарну. Другу голку протягують крізь останню намистинку на першій голці, притягуючи нитку. Повторюючи весь процес спочатку, можна виготовити цікаві прикраси для сучасного вбрання.

«Мозаїку» нанизують за допомогою однієї голки з ниткою. На довгу навощену нитку набирають непарну кількість бісеринок залежно від потрібної ширини виробу. Нанизавши перший ряд, голку з ниткою протягують у 3-тю від кінця бісеринку першого ряду. Притягнувши нитку, починають нанизувати другий ряд. Для цього на нитку нанизують по одній бісеринці і пропускають голку з ниткою в кожну непарну бісеринку першого ряду, притягуючи нитку. Закінчивши нанизувати другий ряд, виріб перевертають на другий бік і починають нанизувати третій ряд. Так повторюють усі наступні ряди.

«Комірці», які складаються з 2,5; 3,5 і більше вічок, роблять так. Спочатку на нитку набирають 13 бісеринок першого ряду (якщо комірець складається з 2,5 вічок, а сторона ромба — 3 бісеринки) і непарну кількість бісеринок на бахрому, або так звану висульку. Голку з ниткою, на якій набрано непарну кількість бісеринок для висульки, протягують через останню, 13-ту, бісеринку першого ряду в зворотному напрямі і продовжують набирати другий ряд знизу вгору, набираючи двічі по три бісеринки і протягуючи голку через 9 і 5-ту бісеринки першого ряду.
Закінчують другий ряд, набравши тільки одну бісеринку, і протягують голку крізь 1-шу бісеринку першого ряду. Знову набирають три бісеринки згори вниз і проробляють третій та четвертий ряди комірця, постійно беручи на голку три бісеринки. Для верхнього краю постійно набирають по дві бісеринки.

У такій послідовності виконують виріб до потрібної довжини. У нижньому ряду перед висулькою набирають тільки дві бісеринки. У такий спосіб можна виготовляти комірці і в п’ять бісеринок.
Ознайомившись з описаними прийомами виготовлення прикрас з бісеру, можна вигадувати свої варіанти композицій герданів та силянок.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *