Последние статьи

Виготовлення штучних квітів

Шрифт:

Про історію створення штучних квітів мало відомо. Можливо, що потреба в штучних квітах постала одночасно з виникненням ритуальних обрядів. Живі квіти в’януть, а до того ж бувають не в усяку пору року. Отже, відсутність живих квітів, мабуть, і викликала потребу замінити їх штучними.

У деяких країнах майстри намагались передати справжню красу природи, в інших, навпаки, намагались створювати свої фантастичні квіти. Обидва напрями існували паралельно. Важливою була краса, гармонія, витонченість при створенні штучних квітів.

Нині штучні квіти поширені як прикраси житлових та громадських інтер’єрів. Штучна квітка або маленький букетик стали також доповненням сучасного елегантного костюма. Але квітка тоді гарна, коли її зроблено з добротної сировини. Для виготовлення штучних квітів потрібні красиві тканини різноманітної фактури – від шифону та шовку до оксамиту та парчі, пір’їнки. Іноді тканини доводиться підфарбувати, особливо врозтяжку від світлого до темного кольору. Потрібні також спеціальні сорти паперу.

Особливої майстерності в створенні штучних квітів досягли майстри Японії та Франції.

Для створення штучних квітів потрібні такі матеріали та інструменти: 1) великий асортимент тканин і різні сорти м’якого паперу; 2) короткі та довгі ножиці із загнутими кінцями; 3) шило (довжина вістря – 5-7 см) для проколювання дірочок у пелюстках та листках з тканини, щоб можна було закріплювати їх на стеблі; 4) пінцет для гофрування і закручування пелюсток та листків, який застосовують також під час фарбування пелюсток квітки; 5) столова ложка і металеві круглі наконечники різної величини для виконання заокруглень у пелюстках. Круглі наконечники діаметром 5, 10, 15, 20, 30 мм із сталі або іншого металу насаджують на металевий стержень з дерев’яною ручкою. Виготовити їх можна з кульок від підшипників та цвяхів завдовжки 20-25 см. У кульках просвердлюють отвір, в який вставляють цвях і припаюють його для міцності. Для виготовлення деяких квітів і прожилок на листках потрібні наконечники з прорізами. Прожилки на листках можна витискувати тупою стороною ножа; 6) невелика рамка для натягування і фарбування тканини. На рамку набивають тонкі цвяхи на відстані 3-4 см для натягування накрохмаленої тканини. Головки цвяхів відкушують кусачками, а самі цвяхи відгинають угору; 7) тонкі круглі пензлики і неглибокі мисочки для розчинів різних барвників (бажано для кожного кольору мати окрему мисочку і пензлик); 8) поролонова подушечка розміром 10х20х2 см, на якій надають потрібної форми пелюсткам та листкам, проколюють дірочки, гофрують пінцетом пелюстки; 9) тонкий дріт кількох діаметрів для створення жорсткої конструкції і закріплення квіток та листків; 10) клей (краще ПВА), різні шнури, тасьма, шерстяні нитки; 11) вата для виконання серединки деяких квітів.

Виготовлення квітів. Анілінові фарби розчиняють у воді або спирті, причому спочатку в невеликій кількості гарячої води, а потім цей концентрований розчин наливають у воду або спиртовий розчин.

Тканину готують для квітів кількома способами. Суху тканину занурюють у заварений крохмаль (1 столова ложка крохмалю на склянку води), злегка віджимають і розтягують на п’яльцях; суху тканину розкладають на клейонці, обмазують гарячим розчином крохмалю, після чого висушують. Оксамит, вельвет, креп-сатин, плюш розтягують на п’яльцях виворітним боком угору і легко втирають рукою густий крохмальний розчин так, щоб він пройшов наскрізь. На п’яльцях тканина повинна висохнути. Шовкові тонкі тканини (крепдешин, креп-жоржет, шифон) просочують розчином желатину (2 чайні ложки желатину заливають ¼ склянки холодної води і залишають на 2-3 години, а коли він набухне, вливають, помішуючи, 2-3 склянки окропу). В одержану гарячу масу занурюють тканину, віджимають, розпрямляють і вішають для просушування. Прасують гарячою праскою.

Кожна квітка має свою форму листя, пелюсток, тичинок. Виготовлюють квіти в такій послідовності: спочатку стебла, тичинки, серединки, а потім пелюстки і листочки. Форми їх різноманітні. Щоб виготовити стебло, дріт нарізають на куски завдовжки 12-15 см, вирівнюють і обмотують паперовою смужкою, товстою пряжею з шерсті або шовку, тасьмою або смужкою тканини. Щоб обмотка лягала міцно і не сповзала, дріт у кількох місцях намазують клеєм.

Тичинки роблять з тонких, краще шовкових, попередньо накрохмалених ниток. Пучок ниток закріплюють на стержні стебельця, рівно підрізають, затискують між пальцями лівої руки, залишаючи кінчики, які покривають клеєм. Потім відділяють тичинки одну від одної голкою до висихання клею.

Листки виготовляють з бавовняної або шерстяної тканини, оксамиту чи вельвету.

Перш ніж кроїти пелюстки квітів, з цупкої тканини чи картону роблять трафарет, який накладають на тканину і за ним вирізають пелюстки. Остаточної форми пелюстки набувають після фарбування.
Фарбування пелюсток і листків – відповідальний момент у виготовленні штучних квітів. Одну посудину наповнюють водою, другу – розчином барвника. Пелюстки з бавовняної тканини занурюють у воду. Як тільки тканина намокне, її виймають пінцетом, укладають на долоню лівої руки, а пальцями правої віджимають зайву воду. Потім пелюстки кладуть на папір і починають фарбувати, швидко наносячи пензликом краплю фарби на край пелюстки, від краю фарба легко розтікається до середини пелюстки. Якщо дальше розтікання фарби небажане, то пальцем натискують у тому місці, де слід зупинити фарбу. Щоб мати більш насичений колір, фарбують удруге так само. Пелюстки деяких квіток, наприклад троянд, починають фарбувати від середини, бо в них краї забарвлені менш інтенсивно. Для квіток, пелюстки яких мають бліде забарвлення, відповідного кольору досягають, швиденько торкаючись пензликом краю пелюстки.

Після фарбування пелюстки розкладають для просушування на м’якому папері, який легко вбирає вологу. На напівсухі пелюстки наносять смужечки, цяточки, прожилки.

Підготовлені в такий спосіб пелюстки гофрують гарячими кульками і тупим боком ножа. Кульками (бульками) пелюстки обробляють для того, щоб створити природне заокруглення. Розмір кульок добирають відповідно до розміру пелюстки так, щоб по краях не утворювались зморшки. Не треба натискувати кулькою в одному місці, а слід плавним рухом повертати її в напрямі від краю до центра. Хвилеподібний край пелюстки створюють маленькою кулькою, роблячи заглиблення з лицьового боку, заломи по краях – гарячим пінцетом.

Прожилки на пелюстках та листках також роблять пінцетом: захоплюють невелику складочку в центрі пелюстки і, не розкриваючи пінцета, проводять ним уздовж усієї пелюстки, тобто наче витягуючи обережно пінцет. Краї пелюстки відгинають назовні і всередину.

Листки обробляють так: кладуть їх на поролонову подушечку і з лицьового боку гарячим ножем проводять жилки, а з вивороту видавлюють праскою площини між жилками. Це надає листкам більшої натуральності, виразності. Після цього вздовж листка приклеюють тоненьку дротинку, обертають вільний кінець зеленою шовковою або шерстяною тканиною, одночасно прикріплюючи листок до основного стебла.
Складати квітку починають з того, що складають і склеюють пелюстки навколо готової середини. Пелюстки беруть по одній, покривають нижню частину клеєм і прикріплюють до стебла. Якщо квітка має багато пелюсток, то, наклеївши один шар, їх підсушують, а потім наклеюють дальший шар пелюсток. Склавши всю квітку, її добре сушать, а потім компонують квітки і листки на стеблі і остаточно – гілки в букет.
Після вибору кольору та форми квіток і листків добирають необхідні за фактурою і кольором матеріали для окремих елементів квітів. Для розрахунку потреби в матеріалах визначають кількість пелюсток, листків, стебел спочатку для однієї квітки, а потім для всієї композиції. Далі за викройками готують усі деталі квітки, гілки, потім складають букети. Починати треба з виготовлення найпростіших квітів.

Маргаритки. Квіти різнобарвні, прості у виготовленні.

Вихідний матеріал для однієї квітки, стебла і листків: пелюстки квітки – біла бавовняна тканина; стебло – світло-зелений велюр або товста шерстяна пряжа і дріт діаметром 2,2 мм; тичинки та маточка – білий велюр та кремова бавовняна тканина; квіткова чашечка – світло-зелений вельвет, велюр або тасьма чи папір; листя – зелений вельвет, зелена тонка шерсть або густа бавовняна тканина, або папір, тасьма та тонкий дріт.

Стержень з дроту обмотують зеленим велюром. Верхню частину загинають у вигляді гачка і не обмотують. Вирізають стрічку завдовжки 10-15 см і завширшки 5-7 см з білої чи кремової бавовняної тканини або велюру і надрізають її з одного боку через кожні 2 мм. Цю вузеньку смужку закріплюють спочатку на крючок стебельця, рівномірно накручують і послідовно підклеюють на стеблі.

Потім виготовлюють основні білі пелюстки маргаритки. Для цього на другій стрічці з білої бавовняної тканини завдовжки 10-15 см, завширшки 3,5-4 см намічають пелюстки завширшки по 5 мм, краї закручують на поролоновій подушечці, протискують по 2-3 ліній на кожній наміченій пелюстці. Потім прорізають пелюстки вглиб на 3 см. Знизу по краю прошивають всю стрічку. Далі, затягуючи нитку, рівномірно призбирують стрічку пелюсток. Цю другу стрічку пелюсток намотують на першу і підклеюють. Завершують квітку чашечкою з світло-зеленого велюру.

З тонкої шерстяної тканини вирізають кілька листків і протискують на них жилки на поролоновій подушечці. із спіднього боку листка за допомогою м’якого паперу чи тонкої тасьми підклеюють три дротики, променями від основи листка – дві короткі і одну довгу. Це надає певної конструктивності формі листка і дає можливість прикріпити його до стебла квітки. Виготовляють окремо кілька квіток, листків, а потім складають букет або використовують окремі квіти для прикрас. Одну-три маргаритки з двома-трьома листками можна скомпонувати у невеликий букетик. Схема розміщення квіток та листків відіграє велику роль у композиції. Можна одну квітку (середню) розмістити вище, другу (ліву) – нижче, а третю (праву) – ще нижче. Листки розміщують, наприклад, за такою схемою: один – між другою і третьою квіткою, другий – біля другої квітки з краю букетика.

Красивий вигляд мають невеликі букетики маргариток у низьких невеликих вазочках. Для цього виготовляють 9-13 квіток різного кольору (білі, рожеві, червоні) та 5-7 листків і компонують їх у букет. Такі невеликі букети взимку можна розмістити на святковому столі.

Клематис. У природі клематиси дуже різноманітні. Їх пелюстки, тонкі і неширокі, бувають від темно-фіолетового, синього і голубого до різних відтінків рожевого і білого кольорів. Тому матеріал добирають тільки після того, як попередньо визначено колір і форму квіток та листків.

Розглянемо складання фіолетової квітки.

Вихідні матеріали з розрахунку на одну квітку, один бутон, одну гілку та вісім листків: пелюстки квітки – тонкий оксамит фіолетового кольору, паперова або ткана тасьма таких же відтінків і дріт діаметром 2,4 мм; внутрішні тичинки – світло-зелений велюр, папір або бавовняна тканина; зовнішні тичинки – тонка біла бавовняна тканина; бутон — тонка біла бавовняна тканина; вата і дріт діаметром 2-3 мм; листя – зелений вельвет у рубчик або тиснений велюр, зелена тасьма або папір та дріт діаметром 2,2 мм; стебла – світло-коричнева тасьма або бавовняна тканина, 8 дротинок діаметром 2,2 мм.
Розраховують і вирізають пелюстки для квітки, бутона та всієї гілки з листям. Квітку починають складати з внутрішніх, а потім подовжених зовнішніх тичинок. Для цього спочатку виготовляють основне стебло для квітки. Декілька дротинок (3-4 шт.) обмотують світло-коричневою тасьмою або бавовняною тканиною, попередньо нарізавши з неї смужки завширшки 1-1,5 см. Верхню частину дроту не обмотують, залишають кінчики чистими і загинають. Заздалегідь готують стрічки для тичинок: надрізають по краях вузьку стрічечку з світло-зеленого велюру (внутрішні тичинки), а широку стрічку з білої густої бавовняної тканини (зовнішні тичинки) надрізають по одному з країв.

На загнутий гачок з дроту нанизують край стрічки для внутрішніх тичинок; для цього її поступово накручують на стержень стебельця, щоразу проклеюючи, і сушать. Потім накручують край стрічки для зовнішніх тичинок, також проклеюючи, і сушать.

Можливий і інший варіант. Спочатку виготовляють весь «букетик» внутрішніх і зовнішніх тичинок, а потім нанизують його на гачок стебельця. Для цього «букетик» тичинок злегка проколюють шилом і крізь дірочку обережно протягують дротяний стержень стебельця із загнутим кінцем. Після закріплення тичинок на стержні стебла, зовнішні тичинки розсувають.

Потім вирізають шестикутні зіркоподібні основні пелюстки квітки. Кожну пелюстку підклеюють знизу тоненькими м’якими дротинками, обгорнутими фіолетовою тасьмою. До висихання кожну пелюстку з підклеєним дротом тримають під пресом. Після цього на поролоновій подушечці за допомогою металевого стержня з тонким заокругленим кінцем проводять 2-3 борозенки. Потім нанизують пелюстки на стержень з тичинками. Завершуючи квітку, її обгортають чашолистками з вельвету.

Далі виготовляють бутон. На стебло, обгорнуте по спіралі тканиною, намотують невелику «шишечку» з вати, обмотують її двома пелюстками, злегка приклеюють їх і доповнюють усе зеленими чашолистками.
Вибравши форму листків клематиса, викроюють їх з підготовленої тканини. Із спіднього боку листків приклеюють попередньо обгорнуті тканиною або папером дротинки. До висихання листки тримають під пресом. Після цього проводять тупим кінцем тонкого металевого стержня борозенки відповідно до форми листка і кріплять листки до гілки.

Так виготовляють необхідну для композиції кількість квіток, бутонів та листків.

Квітка клематиса – красиве доповнення до ансамблю одягу. Різноманітне забарвлення дає можливість використовувати їх для одягу будь-якого поєднання кольорів. Особливо красивий вигляд мають композиції з різнобарвних квітів клематиса в інтер’єрі. Їх можна компонувати в букети і композиції, які заповнюють площину стіни.

У природі квіти клематиса – виткі рослини, і цю їх особливість бажано використовувати у прикрашанні домашнього інтер’єру.

Гвоздика садова та польова. Виготовлення цих квітів відрізняється від виготовлення інших квітів.

Вихідний матеріал з розрахунку на одну квітку, одне стебло та листя садової гвоздики: пелюстки – різнобарвна бавовняна тканина, колір залежить від сорту гвоздики; стебло – світло-зелена тасьма або папір; чашечки квітки – світло-зелена тасьма, велюр або папір; листки – світло-зелена тасьма або папір; дріт діаметром 2-3 мм.

Стержень з дроту обмотують тасьмою або смужкою паперу. Верхню частину загинають у вигляді гачка і не обмотують. Вирізають з бавовняної тканини пелюстки двох видів: вузькі (5-7 шт.) і широкі (4 шт.). спочатку нанизують на стержень вузькі пелюстки, потім – широкі. Усі пелюстки нанизують у напрямі руху стрілки годинника, зсуваючи кожну пелюстку трохи вперед порівняно з попередньою. Потім приклеюють світло-зелену тасьму або велюр до чашечки квітки. Коли квітка готова, розсувають усі крайні пелюстки.

До стержня кріплять вузькі листки, прикладаючи листок на тонкій дротинці до основного стебла і підклеюють закінчення.

Гвоздики мають красивий вигляд у вузьких вазах.

Гвоздику польову виготовляють трохи інакше. Для основної квітки потрібна бавовняна малинова або пурпурна тканина. Її нарізають на смужки завширшки 4 см, складають спочатку кожну смужку удвоє, вирізають зубчики, а потім її складають так, щоб ширина однієї сторони була 2,5 см, після чого стягують попередньо злегка прошиту смужку і поступово обкручують нею стержень стебла, спочатку закріпивши гачком стрічечку пелюсток. Завершують квітку чашечкою з світло-зеленої тканини. Виготовивши кілька квіток, їх кріплять до основного стебла.

Польові гвоздики добре поєднуються з ромашками та волошками, які досить прості у виготовленні.

Гортензія. Гортензія складається із суцвіття дрібних квіток. Виготовити її досить просто.

Вихідний матеріал в розрахунку на одну гілку: пелюстки – тонка бавовняна тканина білого, рожевого, голубого кольору; стебло – зелена тасьма або папір, дріт діаметром 1,5 мм; листки – зелена шерстяна тканина або папір, дріт діаметром 1,5 мм.

Викроюють 10-15 квіток за шаблоном, кожну нанизують на тонкий стержень з гачком на кінці, збирають усі квітки в пучок тасьмою. Потім злегка розсувають квітки, утворюючи суцвіття у вигляді півкулі. Листки також виготовляють за шаблоном у кількості 7-10 шт., їх рівномірно закріплюють на стеблі за допомогою тасьми і розсувають угору та вниз. Таких гілок у букеті може бути кілька.
Квітка гортензії дуже красива в букетах для великих ваз на підлозі.

Троянда. Троянди бувають найрізноманітніші, тому спочатку слід визначити форму і колір квітки і залежно від цього підібрати матеріали.

Вихідний матеріал з розрахунку на одну квітку, одне стебло, листя: пелюстки квітки – шовк, креп-жоржет, крепдешин, оксамит або бавовняна тканина; стебло – зелено-бура тасьма або тканина і дріт діаметром 2,5 мм; чашечка квітки – коричнева тасьма або папір; листя – темно-зелений вельвет або шерстяна тканина та дріт, діаметром 2,5 мм.

Викроюють за шаблоном 7-10 малих і 5-7 великих пелюсток. Малі пелюстки заокруглюють з одного боку, а великі – з трьох. Потім складають дрібні пелюстки і нанизують їх на стержень, злегка зсуваючи кожну пелюстку в напрямі руху стрілки годинника. Після цього підклеюють кожну наступну велику пелюстку, трохи зміщуючи їх у тому ж напрямі. Потім підклеюють чашечку квітки. Пелюстки троянди додатково розпрямляють пінцетом.

З вельвету або шерстяної тканини вирізають кілька листків, тупим ножем протискують жилки. На зворотному боці кожного листка тонким папером або тасьмою підклеюють дротинки (дві короткі і одну довгу). Довгою кріплять листок до стебла, а потім усе стебло обкручують тасьмою.

Зробивши кілька квіток, бутонів та листків, можна складати різні букети, які будуть гарним доповненням в інтер’єрі.

Коксомея. Це декоративна рослина складної, начебто гофрованої форми. Виготовити коксомею досить просто.

Вихідний матеріал у розрахунку на одну гілку: квітки – темно-бордовий та малиновий оксамит або плюш; стебло – зелено-бура або зелено-червона оксамитова тасьма або тканина; листя – ворсиста шерстяна тканина червоно-коричневого та зелено-бурого кольорів.

Викроюють 3-4 великі прямокутні деталі і 5-7 менших. До великих деталей приклеюють по шість дротинок і складають їх. До малих деталей приклеюють по дві-три дротинки. Спочатку складають малі площини і тільки по краю складеного суцвіття розташовують великі площини. Збираючи в пучок усі дротинки, досягають вільного драпірування тканини пелюсток. Пучок кінців дротинок обгортають тасьмою, створюючи чашечку квітки.

За викройкою виготовляють 7-9 листків, бажано різних розмірів. На кожному листку закріплюють по три дротинки (для конструктивної жорсткості) і витискують прожилки тупою стороною ножа. Після цього листя прикріплюють до основного стебла.

Коксомея має красивий вигляд без доповнення іншими квітами, як доповнення можна використовувати тільки сухі трави.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *