Последние статьи

Проблеми збереження образності фразеології

Шрифт:

Вже було визначено основні способи перекладу фразеологічних одиниць – фразеологічним аналогом, фразеологічним еквівалентом, дослівним перекладом, описовим перекладом та контекстуальними замінами при перекладі. А зараз буде з’ясоване питання збереження образної фразеології при перекладі з англійської мови на українську.

Перш за все необхідно виділити чотири способи перекладу фразеологічних одиниць :

1) з повним збереженням іншомовного образу;

2) з частковою зміною образності;

3) з повною заміною образності;

4) із зняттям образності.

Перед тим як перейти до аналізу особливостей фразеологічних одиниць, слід провести стилістичний аналіз фразеологічних одиниць взагалі.

Стилістичний аналіз передбачає однорівневу класифікацію, оскільки загальний типологічний розподіл тут не пасує. Стилістично фразеологічні одиниці належать до різних типів.

Стилістичній класифікації фразеологізмів приділяли достатню увагу Л. А. Булаховський, Г. П. Їжакевич, М. М. Шанський, Ш. Баллі, А. Сеше, Е. Партрідж. Серед численних класифікацій виділяються, як правило, три поширені розряди:  розмовно-побутовий, книжний та міжстильовий.

Розмовно-побутовий розряд охоплює стійкі сполучення, що вживаються у повсякденному мовленні. До цього розряду належить більшість англійських дієслівних фразеологічних одиниць, що особливого стилістичного забарвлення не має. Останнім часом, правда, висловлюється думка, що фразеологічні одиниці – це варіанти неідіоматичних фразових висловів, оскільки усі ідіоми ідентичні відповідним вільним сполученням, якими вони пояснюються. З цієї точки зору вільні словосполучення мають пряме значення, а фразеологічні одиниці – ідіоматичне, перенесене або фігуральне, тобто стилістично забарвлене.

Книжні фразеологічні одиниці, навпаки, вживаються лише у писемній мові. Їх значення часто потребує додаткових етимологічних відомостей. Частину фразеологічних одиниць складають міжстильові стійкі словосполучення, що відбивають повсякденні явища. Вони близько межують з розмовно-побутовими фразеологічними одиницями, проте позбавлені таких ознак, як іронія, зневажливість, панібратство.

Взагалі явище стилістичної експресивності властиве і самому фразеологізмові, і контекстному оточенню, у якому фразеологізм вживається. В залежності від стилістичного оточення експресивність стійкого сполучення зростає або знижується і, таким чином, вказує на приналежність фразеологізму до певного мовного стилю.

Поза окремими стилістичними угрупуваннями існують фразеологічні одиниці, що вживаються як в окремих підмовах (військовій, дипломатичній, юридичній, фінансовій, політичній), так і в різних термінологічних системах. Якщо до них додати фразеологічні одиниці, що вживаються у діалектах, різних варіантах мови, то всього існує до ста різновидів стійких сполучень, причому кожний з них вагомо представлений у загальному складі.

Треба зазначити, що стилістична варіативність фразеологічних одиниць у різних мовах різна. Якщо, наприклад, фразеологічні одиниці військової, юридичної, фінансової чи хімічної підмов мають більш-менш рівнозначні варіанти принаймні у споріднених мовах, то загальновживані, побутові фразеологічні одиниці у різних мовах часто належать до різних стильових рівнів. Порівняємо для прикладу, стійкі сполучення 1) accidents will happen in the best regulated families; 2) many a good cow has a bad calf та 3) it is a small flock that has not a black sheep з українськими відповідними варіантами 4) в сім’ї не без виродка і 5) скандал у благородному сімействі; серед них 1) і 5) належать до книжного стилю, а решта – до розмовно-побутового.

У художньому перекладі здійснюється не тільки подолання просторових відстаней, мовних бар’єрів між співіснуючими в часі культурами, а й перемога над часом. Завдяки перекладу автори творів, написаних словами, звучання яких давно завмерло в глибинах тисячоліть, розмовляють з нами, „як живі з живими”.

Українцеві наших днів легше зорієнтуватися в перекладах Данте й Шекспіра, ніж сучасним італійцям та англійцям у величних творах класиків їхніх літератур. Адже за сім століть, які минули від епохи Данте, й за три з половиною століття, які відділяють нас від часів Шекспіра, їхня мова частково застаріла. В перекладах же вони звертаються до нас сучасною мовою.

Але тут виникає проблема : чи можуть автор і герої книги, написаної в далеку від нас епоху, розмовляти сучасною мовою? Чи не створиться таким чином розрив між формою і змістом, спроможний завдати смертельної рани художньому творові? Адже кожна епоха має свій об’єктивно-історичний зміст, породжені ним ідеї та настрої і відповідний спосіб їх мовного втілення.

Іноді висловлювалися пропозиції при перекладі твору, скажімо, XVIII століття стилізувати його мову в дусі української мови XVIII століття.

Складнішим є питання про потребу збереження в перекладі мовностильових засад літературного напряму, до якого належить першотвір. Скульптурна чіткість образів і вишукана логізованість синтаксису класицистів, близькість до фольклору й гостре зіткнення протилежних, антитетичних образів у романтиків, подвоєння значення поетичного слова у символістів – усе це також відображає історичні умови створення оригіналу.

При подоланні часової відстані між автором оригіналу й читачем перекладу велику роль відіграє творче зусилля перекладача, який активізує рідну мову, видобуває незнані їй засоби втілення художнього образу і вміщує, таким чином, свій переклад у належну історичну перспективу. Зрозуміло, що таким способом здійснюється і збагачення тієї літературної мови, якою створюється переклад.

Як зазначає Е. Редфорд: „Нові покоління вживали ці вислови в обставинах, що відрізнялися від попередніх, не вникаючи у причини, які ці вислови породили. З часом слова, часто змінені у вимові внаслідок фонетичних перепадів, почали складати частину побутової мови. Пошуки джерел стійких фраз, які є частиною сучасної мови, набирають першорядного значення”.

Справжня багатозначність фразеологічних одиниць з’ясовується лише з фактичного використання її в різних значеннях. Показники двомовного словника на цей рахунок можуть бути оманливими. Взагалі, і полісемія слова, і полісемія фразеологізму не може бути визначена за допомогою перекладу на іншу мову. Нерідко буває, що в рідній мові немає еквівалента, тобто постійного і рівнозначного відповідника. Тоді у словнику з’являється ряд відповідників, які створюють враження уявної багатозначності.

Під час вибірки фразеологічних одиниць із словника М. В. Буковської “Словник вживаних англійських прислів’їв: 326 статей” при перекладі було використано фразеологічні еквіваленти, фразеологічні аналоги, в декількох випадках дослівний переклад та  калькування, контекстуальні заміни.

В англійських фразеологічних одиницях тенденція до трансформованого, нетрадиційного використання значно сильніша, ніж, наприклад, в українських фразеологічних одиницях. Це викликано як внутрішньомовними, так і зовнішніми причинами. Перші пов’язані з більшим аналітизмом англійської граматики. Бідність закінчень, мінімальна роль узгодження, відносна формальна незалежність цілих словосполучень дозволяють легко змінювати будову фразеологічної одиниці та „вживлювати” його у склад того речення, поверхфазової єдності чи абзацу, в якому воно функціонує.

Можна зробити висновок, що експресивність фразеологічних одиниць обумовлює її виразність і дію на слухачів. В образних фразеологічних одиницях яскравість і вражаюча сила відбувається головним чином за рахунок метафори, метонімії та порівняння, і це можна чітко прослідити у фразеологічних одиницях.

Слід також відзначити  основну властивість фразеологічних одиниць — дидактичність, тобто повчальний зміст, а також афористичність, тобто властивість у стислій формі виразити влучне спостереження, яке є узагальненням досвіду всього життя.

При перекладі фразеологічних одиниць було визначено, що найбільш характерною для них є часткова зміна образності, а найвиразнішою особливістю – афористичність.

Отже, найкращим способом перекладу образної фразеології без сумніву є використання відповідного фразеологізму в рідній мові. Застосування цього способу перекладу забезпечує не тільки передачу змісту, але й відтворення образності та експресивності англійського виразу.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *